Особиста територія собаки, або Дім, милий дім

Перефразовуючи відомий вислів, можна сказати, що дім собаки там, де він живе. На практиці це означає, що у вашій оселі має бути куточок - особиста територія собаки, де він почуватиметься в безпеці.

Прагнення обзавестися своїм власним житлом властиве всім живим істотам. Навіть у багатьох акваріумних рибок є почуття власної території, що вже говорити про таких високоінтелектуальних створінь, як собаки! Звісно, пес, якого люблять, пестять і плекають, вважатиме своїм будинком усю квартиру або двір (якщо він живе на вулиці), але маленький і затишний особистий куточок йому все ж таки життєво необхідний.

Але спочатку - невеличкий відступ... Якщо ви вирішили завести собаку, одразу (ще до придбання цуценяти) визначтеся, де він житиме, у будинку чи на вулиці (в будці або вольєрі). Річ у тім, що собаки, які живуть у квартирах, швидко звикають до постійного спілкування з людиною і потребують її. Вони стають справжніми друзями і навіть більше - членами сім'ї свого господаря. Якщо ж з якихось причин ви раптом виселите улюбленця з дому на подвір'я, він страждатиме без звичного оточення. А ось пси-охоронці, незважаючи на вірність і надійність, усе-таки більш самостійні й не так сильно потребують уваги людини. Пристосувавшись до дворового життя пильного сторожа, в будинку вони почуватимуться не в своїй тарілці. Звісно, якщо зміни в собачому житті спричинені життєвими обставинами, пес зрештою пристосується до них, але без особливої потреби не варто піддавати друга такому стресу.

Домашня й особиста та територія собаки

Домашня територія   включає в себе двір біля будинку (якщо вона живе в місті) або присадибну ділянку (для собак, що живуть у приватному секторі). Зазвичай пси почуваються тут упевнено, вони охороняють свої володіння і періодично позначають його межі. У великих собак домашня територія більша, ніж у малюків, особливо якщо вони живуть за межами міста і мають можливість побігати на відкритих просторах. Натомість у псів, які все своє життя просиділи у вольєрі, може розвинутися своєрідна агорафобія (боязнь відкритого простору), і їхня територія комфорту буде обмежена цим самим вольєром.

Особиста територія –  це місце, де собака почуватиметься максимально зручно і безпечно, щось на кшталт особистої кімнати для людини. Вона може бути зовсім невеликою, але обов'язково має бути недоторканною! Ніколи і ні за яких обставин не можна позбавляти пса віри в недоторканність його житла. Цей шматочок простору має належати тільки йому і більше нікому, тому не претендуйте на собаче місце, не ставте на нього сумки і не кладіть свої речі. Якщо псина напроказить, ніколи не карайте його, якщо він встиг "врятуватися", сховавшись у своєму будиночку.

 Home, sweet home

Роль "милого дому" може виконувати м'який зручний  матрацик  або  лежанка, будиночок-будка з поролону  або навіть металева клітка     собаки її сприймають як захищений притулок, а не як камеру одиночного ув'язнення). Тут ваш улюбленець завжди зможе відпочити після обіду і гарненько виспатися вночі (а гарний відпочинок - це запорука здоров'я, енергійності та правильного розвитку пса!). Вибір варіантів собачого житла сьогодні дуже великий. Виробники зоотоварів пропонують найрізноманітніші варіанти будиночків, лежанок, матрациків, кошиків для собак усіх порід і розмірів. Питання лише в тому, де найкраще облаштувати "дім, милий дім" для вашого вихованця. Оптимальний варіант - містечко осторонь від обігрівальних, газових та інших приладів. В ідеалі це має бути тихий куточок квартири, де собака не буде вам заважати, але водночас може стежити за життям своєї людської зграї (життя "на задвірках" його точно не привабить). Розмір лежанки або будки має бути таким, щоб ваш вихованець міг вільно витягнутися на ньому на весь зріст. Краще придбати матрац або лежак зі знімним чохлом, його буде легко утримувати в чистоті.

Собача "їдальня" - теж особиста територія

Ще один елемент особистої території собаки - місце для годування. Воно теж має знаходитися в тихому куточку. Під час їжі собаці потрібна спокійна обстановка, інакше він буде тягати шматки, щоб спокійно з'їсти їх, наприклад, під столом або на килимку... Миски мають бути або важкими, керамічними (щоб пес не возив їх по підлозі), або закріпленими на кронштейні. Багато авторів книг із собаківництва не рекомендують годувати собаку на кухні (можливо, щоб він не міг клянчити шматочки зі столу господаря), але насправді це не завжди поганий варіант, особливо якщо іншого просто немає. Ну а щодо жебрацтва - якщо пса ніколи не підгодовувати зі столу, то він і знати не буде, що існує такий варіант.

Влаштувати затишне містечко для улюбленця зовсім неважко, а користь від нього буде безсумнівною, адже нашим чотирилапим друзям "куточок для душі" потрібен нітрохи не менше, ніж нам із вами.